Адвокат стуса медведчук

Рубрики Статьи

Сын Стуса: То, что Медведчук повел себя неадекватно, сомнений нет, но в тех условиях так вело себя очень много людей. Видео

Стус в 1980 году был приговорен к 10 годам принудительных работ и пяти годам ссылки за антисоветскую деятельность. Адвокатом поэта был нынешний украинский политик, лидер движения «Украинский выбор» Виктор Медведчук. В 1985 году поэт скончался в лагере. Премьера художественного фильма «Стус» намечена на 2019 год.

8 августа премьер-министр Украины Владимир Гройсман сообщил в Facebook, что из украинского бюджета выделено 20 млн грн на съемки фильма «Стус», что составляет половину бюджета картины.

10 августа актер и телеведущий Геннадий Попенко сообщил, что кастинг на роль Медведчука проводился, однако в итоговой версии фильма такого персонажа нет.

«По словам участников съемочного процесса, продюсерам позвонили из администрации Медведчука и сказали, что если они хотят доснять картину, не хотят провокаций, то нужно убрать сцену суда над Стусом», – заявил Попенко.

Журналистка Наталья Седлецкая сообщала, что исключение сцены суда над Стусом из фильма подтвердил продюсер картины.

Режиссер картины Роман Бровко заявил, что из фильма вырезали 20–25 эпизодов, в том числе – суда над поэтом. По его словам, об этом попросил сын Стуса. Дмитрий Стус сказал, что со сценаристами встречался, но ни о чем их не просил.

Гройсман заявил 11 августа, что поручил Министерству культуры Украины и Госагентству по вопросам кино обсудить с общественностью фильм про поэта Василия Стуса и не допустить перекручиваний фактов в картине.

«Другий прокурор мені не потрібен» — як Медведчук допомагав судити Стуса 16

Про поведінку адвоката Віктора Медведчука на суді поета Василя Стуса відомо з матеріалів справи, яку завів Слідчий відділ Комітету державної безпеки УРСР 13 травня 1980 року. Через два дні Стуса арештували.

Звинувачували у тому, що виготовляв, зберігав і розповсюджував «з метою підриву та ослаблення радянської влади ворожої літератури, що порочить радянський державний і суспільний лад». Інкримінували написання листів правозахисникам Андрію Сахарову, Петру Григоренку, Левку Лук’яненку, Анні-Галі Горбач з Німеччини, члену «Міжнародної Амністії» Кристині Бремер, лист до Президії Спілки письменників України, віршів «Безпашпортний закріпачений», «Існує тільки дві форми», «Ось Вам сонце, сказав чоловік з кокардою», «Колеса глухо стукотять», — пише «Українська правда».

3 вересня 1980 року обвинувачений звернувся із заявою, в якій прохав надати можливість ознайомлюватися зі справою за допомогою «міжнародного адвоката» залученого з організації «Міжнародна амністія» чи «Пен-клуб». Пояснив: «Інститут політичної адвокатури в СРСР практично відсутній (на судах офіційні адвокати СРСР виконують функцію другого прокурора). А другий прокурор мені не потрібен».

Адвокат Віктор Медведчук взявся за справу 24 вересня 1980 року. Тоді ж написав заяву про надання дозволу на побачення в СІЗО КДБ УРСР з підсудним «для согласования вопросов, касающихся его защиты в суде». Деталі їх розмови невідомі. Ця інформація захищена адвокатською таємницею.

«Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу. Він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою. Василь Стус відмовився від цього адвоката», — пригадував дисидент Євген Сверстюк.

О 10 ранку 29 вересня 1980 року розпочався судовий розгляд справи в Київському міському суді на вулиці Володимирській. Процес відбувався в закритому режимі. На засідання не допустили навіть дружину Стуса Валентину Попелюх.

Свій захист Стус здійснював самостійно. Заявив відвід всьому складу суду, розпочавши його словами «Любий склад суду» посилався на те, що радянський суд за визначенням не може розглянути його справу об’єктивно.

Підсудний також заявив клопотання про надання можливості бути присутнім в судовому засіданні представникам міжнародних організацій — комісії з прав людини ООН, «міжнародної юридичної асоціації — міжнародна амністія».

«Я вимагаю, щоб у судове засідання мали доступ представники зарубіжної і радянської преси, а також ті особи, які хочуть бути присутніми у судовому засіданні», — сказав Стус.

Медведчук не підтримав ні заявлений відвід, ні клопотання підзахисного. Заявив, що покладається «На розгляд суду». Тому прохання поета відхилили.

«Я відмовляюсь від адвоката Медведчука і взагалі від любого радянського адвоката. Я вимагаю адвоката з міжнародної правової організації», — заявив Стус.

Прокурор попросив відхилити клопотання Стуса, бо така участь не передбачена радянським законодавством. На думку прокурора, участь Медведчука в процесі обов’язкова, бо «підсудний не має юридичної освіти і свої інтереси сам не зможе в повній мірі захистити». Тут Медведчук погодився.

Після роз’яснення прав обвинуваченому Стус заявив, що йому потрібен перекладач «на той випадок, якщо свідки будуть давати покази російською мовою».

Заслухавши обвинувальний висновок Стус сказав: «В чому саме обвинувачують мені зрозуміло. Але винним я себе не визнаю».

Виходячи з цього, захисник мав би будувати свою стратегію захисту. Але адвокат обирає інший шлях.

Стус відмовляється давати покази, обирає тактику мовчання та ігнорування. Суд починає досліджувати матеріали справи – листи поета, його вірші, висновки експертизи, а також проводить допит свідків.

Один зі свідків обвинувачення — Сірик Микола Іванович — стверджував, що начебто зустрічався з поетом у штрафному ізоляторі, коли той відбував попередній строк.

«Я пришел к выводу что Стус откровенный враг Советской власти», — заявив Сірик. Далі стверджував, що Стус йому говорив, «что украинцы хотят выйти из «оккупации» России. Стус предлагал вести против Советской власти террористические акты», «он призывал меня вести против Советской власти агитацию и пропаганду аж до террора, что все средства против Советской власти хороши».

На це Стус обурився: «Сірика я не знаю, це провокатор. Я з ним не знайомий і ніколи й словом не обмовився».

Медведчук тим часом мовчить. Він не ставить цьому свідку жодного запитання.

Зате при допиті відомої представниці дисидентського руху Михайлини Коцюбинської, яка дала позитивну характеристику Стусу, він запитав про те, як свідок може охарактеризувати політичні погляди Стуса, а також про вірші поета, які мають антирадянську спрямованість.

«Я не буду відповідати ні на які питання в цьому суді, який Стус не визнає чинним. Я буду давати свідчення тільки в тому суді, де Василь Стус буде звинувачувати, а не сидіти на лаві підсудних», — каже інший свідок Світлана Кириченко.

За це суд оголосив ухвалу, якою порушив кримінальну справу відносно Кириченко. Вона отримала 3 місяці виправних робіт та постійне переслідування.

Далі суд перейшов до стадії дебатів. Прокурор Армасов попросив для «особливо небезпечного рецедивіста» 10 років позбавлення волі та 5 років заслання.

«Товариші судді! – взяв слово Медведчук. — Предметом судового розгляду, ось вже на протязі трьох днів являється кримінальна справа по звинуваченню Стуса Василя Семеновича. Кваліфікацію його дій я вважаю вірною.

Але при винесенні вироку я прошу урахувати всі обставини, які характеризують особу підсудного, його відношення до праці, фізичний стан та стан здоров’я, всі ці обставини заслуговують уваги і потребують ретельного вивчення з Вашої сторони.

Це пов’язано не тільки з вимогою закону але й з тим, що тільки враховуючи їх при обранні міри покарання Ваш вирок, винесений в нарадчій кімнаті, буде обґрунтований та справедливий».

Василю Стусу слова не дали.

У розписці, складеній дисидентом після ознайомлення з вироком написав:

«До протоколу вважаю за необхідне внести такі уточнення:

— Я вимагав розглянути в судовому засіданні головне питання — злочин скоєний КГБ УРСР перед Українським народом та його культурою. Я вимагав судити КГБ УРСР як терористичну організацію;

— Я вимагав оголосити та надати мені для користування Загальну декларацію прав людини, прийняту ООН, матеріали Хельсінкських домовленостей — і суд, і протокол обійшли ці вимоги;

— Суд ухилився від розгляду питання про застосування до мене фізичних тортур в СІЗО КГБ 07.08.1980, а в протоколі не зазначив ні про мої вимоги судити винних у розправі, ні про саму наявність таких заяв — вимог;

— Мені не дали виголосити своєї звинувачувальної промови — останнього слова, суддя заборонив мені говорити».

Вирок оголосили 2 жовтня 1980 року — 10 років позбавлення волі та 5 років заслання. Стус вирішив його не оскаржувати — не мав віри в радянські суди.

Василь Стус. народився 6 січня 1938 року у селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині

Був наймолодшою четвертою дитиною в родині. Коли хлопчику виповнився рік, батько поїхав на Донбас на роботу. Згодом до нього приїхала дружина з двома старшими дітьми, залишивши менших на бабусю. Коли Василю було три роки, батько перевіз його до міста Сталіно — тепер Донецьк. Жили в гуртожитку.

«Там барак був тоді, а воно ходе, ходе, — згадує про сина Їлина Стус. — А я кажу: «Васєчка, синок, ти сиди». А нас там набрали землі засівати. Я їду до кукурудзи і кажу: «Ти, синок, сиди коло хати, нікуди не йди». А на другий день приходить старша донька Маруся зі школи й каже: «Мам, вчителька передала листок». В ньому написано з’явиться до неї. Вона жила, та вчителька, близько.

Я приходжу раненько, бо сама їду на город, а хлопця лишаю вдома малого. Ще нема йому шість год. Має бути на Рождество. «Хто ви будете?». Я їй сказала, що Стуса Василя мама. «А чо він босий в школу ходе?» А я кажу: «Я не знаю. Він в школу не ходе, йому шість год нема». А він вже газету читає. Я кажу: «Я не знаю, чого він ходе в школу. Я завжди на городі, то туда, то сюда, а його оставляю за хазяїна. А чого він прийшов у школу, то я не знаю. Нащо ж ви його приймаєте?» А вона каже: «А ви знаєте, що я вам скажу, пускайте його в школу. Нехай іде».

«Второй прокурор мне не нужен» — как Медведчук помогал осудить Стуса 16

О поведении адвоката Виктора Медведчука на суде поэта Василия Стуса известно из материалов дела, которое открыл Следственный отдел Комитета государственной безопасности УССР 15 мая 1980. Через два дня Стуса арестовали.

Обвиняли в том, что он делал, хранил и распространял «с целью подрыва и ослабления советской власти враждебную литературу, порочащую советский государственный и общественный строй». Инкриминировали написание писем правозащитникам Андрею Сахарову, Петру Григоренко, Левку Лукьяненко, Анне-Гале Горбач из Германии, члену «Международной Амнистии» Кристине Бремер, письмо Президиуму Союза писателей Украины, стихов «Безпашпортний закрепощен», «Существует только две формы»,» Вот Вам солнце, сказал человек с кокардой»,»Колеса глухо стучат», — пишет «Українська правда».

3 сентября 1980 обвиняемый обратился с заявлением, в котором просил предоставить возможность знакомиться с делом с помощью «международного адвоката» привлеченного из организации «Международная амнистия» или «Пен-клуб». Пояснил, что «Институт политической адвокатуры в СССР практически отсутствует (на судах официальные адвокаты СССР выполняют функцию второго прокурора). А второй прокурор мне не нужен».

Адвокат Виктор Медведчук взялся за дело 24 сентября 1980-го. Тогда же написал заявление о предоставлении разрешения на свидание в СИЗО КГБ УССР с подсудимым «для согласования вопросов, касающихся его защиты в суде». Детали их разговора неизвестны. Эта информация защищена адвокатской тайной.

Читайте так же:  Отчетность флп на едином налоге 2 группа

«Когда Стус встретился с назначенным ему адвокатом, то сразу почувствовал, что Медведчук является человеком комсомольского агрессивного типа. Он его не защищает, не хочет его понимать и, собственно, не интересуется его делом. И Василий Стус отказался от этого адвоката», — вспоминал диссидент Евгений Сверстюк.

В 10 утра 29 сентября 1980 начался судебное разбирательство в Киевском городском суде на улице Владимирской. Процесс проходил в закрытом режиме. На заседание не допустили даже жену Стуса Валентина Попелюх.

Свою защиту Стус осуществлял самостоятельно. Заявил отвод всему составу суда, начав его словами «Дорогой состав суда» ссылался на то, что советский суд по определению не может рассмотреть его дело объективно.

Подсудимый также заявил ходатайство о предоставлении возможности присутствовать в судебном заседании представителей международных организаций — комиссии по правам человека ООН, «международной юридической ассоциации — международная амнистия».

«Я требую, чтобы в судебное заседание имели доступ представители зарубежной и советской прессы, а также те лица, которые хотят присутствовать в судебном заседании», — сказал Стус.

Медведчук не поддержал ни заявленный отвод, ни ходатайства подзащитного. Заявил, что полагается «На рассмотрение суда». Поэтому просьбу поэта отклонили.

«Я отказываюсь от адвоката Медведчука и вообще от любого Советского адвоката. Я требую адвоката с международной правовой организации», — заявил Стус.

Прокурор попросил отклонить ходатайство Стуса, ибо такое участие не предусмотрена советским законодательством. По мнению прокурора, участие Медведчука в процессе обязательно, потому что «подсудимый не имеет юридического образования и свои интересы сам не сможет в полной мере защитить». Здесь Медведчук согласился.

После разъяснения прав обвиняемому Стус заявил, что ему нужен переводчик «на тот случай, если свидетели будут давать показания на русском языке».

Заслушав обвинительное заключение Стус сказал: «В чем именно обвиняют мне понятно. Но виновным я себя не признаю».

Исходя из этого, защитник должен строить свою стратегию защиты. Но адвокат выбирает другой путь.

Стус отказывается давать показания, выбирает тактику молчания и игнорирования. Суд начинает исследовать материалы дела — письма поэта, его стихи, выводы экспертизы, а также проводит допрос свидетелей.

Один из свидетелей обвинения — Сирык Николай Иванович — утверждал, что якобы встречался с поэтом в штрафном изоляторе, когда тот отбывал предыдущий срок.

«Я пришол к выводу что Стус откровенный враг Советской власти», — заявил Сирык. Далее утверждал, что Стус ему говорил, «что украинцы хотят выйти из» оккупации «России. Стус предлагал вести против Советской власти террористические акты», «он призывал меня вести против Советской власти агитации и пропаганде до террора, что все средства против Советской власти хороши».

На это Стус возмутился: «Сирыка я не знаю, это провокатор. Я с ним не знаком, я с ним никогда и словом не обмолвился «.

Медведчук тем временем молчит. Он не ставит свидетелю ни одного вопроса.

Зато при допросе известной представительницы диссидентского движения Михайлини Коцюбинского, которая дала положительную характеристику Стуса, он спросит о том, как свидетель может охарактеризовать политические взгляды Стуса, а также о стихах поэта, которые имеют антисоветскую направленность.

«Я не буду отвечать ни на какие вопросы в этом суде, который Стус не признает силе. Я буду давать показания только в том суде, где Василий Стус будет обвинять, а не сидеть на скамье подсудимых», — говорит другой свидетель Светлана Кириченко.

За это суд объявил постановление, которым возбудил уголовное дело в отношении Кириченко. Она получила 3 ​​месяца исправительных работ и постоянное преследование.

В конце концов суд перешел к стадии дебатов. Прокурор Армасов попросил для «особо опасного рецедивиста» 10 лет лишения свободы и 5 лет ссылки.

«Товарищи судьи! — взял слово Медведчук. — предметом судебного разбирательства, вот уже на протяжении трех дней является уголовное дело по обвинению Стуса Василия Семеновича. Квалификацию его действий я считаю верной.

Но при вынесении приговора я прошу учесть все обстоятельства, характеризующие личность подсудимого, его отношение к труду, физическое состояние и состояние здоровья, все эти обстоятельства заслуживают внимания и требуют тщательного изучения с Вашей стороны.

Это связано не только с требованием закона но и с тем, что только учитывая их при назначении наказания Ваш приговор, вынесенный в совещательной комнате, будет обоснован и справедлив».

Василию Стусу слова не дали.

В расписке, составленной диссидентом после ознакомления с приговором написал:

«К протоколу считаю необходимым внести следующие уточнения:

— Я требовал рассмотреть в судебном заседании главный вопрос — преступление совершено КГБ УССР перед Украинским народом, его культурой, я требовал судить КГБ УССР как террористическую организацию;

— Я требовал объявить и предоставить мне для пользования Всеобщую декларацию прав человека, принятую ООН, материалы Хельсинкских договоренностей — и суд, и протокол обошли эти требования;

— Суд уклонился от рассмотрения вопроса о применении ко мне физических пыток в СИЗО КГБ 07.08.1980, а в протоколе не указал ни о мои требования судить виновных в расправе, ни о самой наличие таких заявлений — требований;

— Мне не дали произнести своей обвинительной речи — последнего слова, судья запретил мне говорить».

Приговор был оглашен 2 октября 1980 года. Стус решил приговор не обжаловать — не имел веры в советские суды.

6 января 1938 в селе Рахновка Гайсинского района Винницкой области родился Василий Стус.

Был самым младшим четвертым ребенком в семье. Когда мальчику исполнился год, отец уехал на Донбасс на работу. Впоследствии к нему приехала жена с двумя детьми, оставив меньших на бабушку. Когда Василию было три года, отец перевез его в город Сталино — теперь Донецк. Жили в общежитии.

«Там барак был тогда, а он ходит, ходит, — вспоминает о сыне Илина Стус. — А я говорю: «Васечка, сынок, ты сиди дома». А нас там набрали земли засевать. Я еду на кукурузу и говорю: «Ты, сынок, сиди возле дома, никуда не уходи». А на следующий день приходит старшая дочь Маруся со школы и говорит: «Мам, учительница передала листок». В нем написано просьба появится к ней. Она жила, эта учительница, близко.

Я прихожу рано, потому что сама иду на огород, а сына оставляла дома. Еще не было ему шесть лет. Должно было только исполнится на Рождество. «Кто вы будете?». Я ей сказала, что Стуса Василия мама. «А чо он босой в школу ходит?» А я говорю: «Я не знаю. Он в школу не ходит, ему шесть лет нет еще». А он уже газету читает. Я говорю: «Я не знаю, чего он ходит в школу. Я всегда на огороде, то туда, то сюда, а его оставляю за хозяина. А чего он пришел в школу, то я не знаю. Зачем же вы его принимаете? «А она говорит:» А вы знаете, что я вам скажу, пускайте его в школу. Пусть идет «.

Не адвокат, а второй прокурор: шокирующая правда о том, как Медведчук «защищал» Стуса

В Украине получило огласку дело поэта диседента Василия Стуса, адвокатом которого был Виктор Медведчук. Путинский кум боится, что его покажут не в том свете, который нужно. Он хочет, чтобы его запомнили миротворцем, который извлекает из российских тюрем украинцев.

Защитник Виктора Медведчука предупреждает создателей фильма о Василие Стусе, что будет судиться, если его клиента в ленте изобразят не так, как нужно.

Cцены с кумом Путина, который был адвокатом украинского поэта, вернули в сценарий только после протестов общественности. Авторы фильма говорили, что удалили их, чтобы сократить хронометраж.

Но есть другая версия – создателям ленты якобы звонили от Медведчука и просили убрать эти эпизоды. И в это верится, потому что как Медведчук защищал Стуса – не секрет. Ведь, фактически – это был не защита, а подыгрывание обвинителям. И от адвоката-Медведчука Стус отказывался.


Василий Стус и Виктор Медведчук

Украинский диссидент Семен Глузман отбывал наказание в то же время, что и Василий Стус. Они обменялись письмами – это был первый арест писателя. Затем он вступил в Хельсинский союз, дальше было повторное задержание и обвинение в «антисоветской пропаганде».

Адвокатом Стуса назначили ныне влиятельного политика, кума президента России, а в то время молодого юриста Виктора Медведчука. Известный правозащитник и друг Василия Стуса Евгений Сверстюк вспоминал реакцию диссидента на такого защитника.

Когда Стус встретился с назначенным ему адвокатом, то сразу почувствовал, что Медведчук является человеком комсомольского агрессивного типа, он его не защищает, не хочет его понимать и, собственно, не интересуется его делом,
– вспоминал поэт и правозащитник Евгений Сверстюк.

Василий Стус отказался от услуг такого адвоката, попросил открытого процесса и международного правозащитника. Однако, Медведчук полномочий не сложил. Из стенограмм видно, что он согласен с обвинением, и признал вину своего подзащитного. Как результат, 7 лет принудительных работ, 5 лет ссылки и смерть через 4 года.

Стус привлекался к уголовной ответственности в 1980 году во второй раз по части второй ст. 62 УК УССР за антисоветскую агитацию и пропаганду, скажите пожалуйста, кто-то сомневается в том, что известный украинский поэт Василий Стус боролся с советской властью,
– заявил Медведчук.

Правовой анализ дела свидетельствует, что даже по советскому законодательству Медведчук имел для защиты подсудимого необходимые рычаги, но не воспользовался ими и даже нарушил адвокатскую этику, признав вину своего подзащитного за его самого. Однако, Семен Глузман, вспоминая своего адвоката говорит, что других на процессы политзаключенных не назначали.

Многие из палачей сегодня, как и Медведчук, успешно работают и их преступления им никто не вспоминает. И это не только адвокаты. Недавно президент Петр Порошенко наградил орденом судью, который осуждал диссидентов.

В Украине есть жив-здоров, бывший высокий чин 5 управления КГБ Евгений Марчук. Он «занимался нами», сейчас большой человек, пытается договориться с Россией,
– рассказал врач-психиатр, диссидент Семен Глузман.

Однако, прямым переговорщиком в вопросе освобождения политзаключенных из кремлевского плена является именно Виктор Медведчук. Судьбы пленных украинских патриотов решает кум Путина, который даже не признает агрессию России.

Скандал с фильмом «Стус»: почему вырезали сцену с Медведчуком?

Share this with

Внешние ссылки откроются в отдельном окне

Внешние ссылки откроются в отдельном окне

На 2019 год запланирован выход первой художественной биографической ленты о поэте Василии Стусе, снятой при поддержке Госкино режиссером Романом Бровко и продюсером Артемом Денисовым.

До премьеры фильма «Стус» еще далеко, а украинское медиасообщество уже всколыхнул скандал: из ленты якобы вырезали одну из финальных сцен — эпизод в суде, в котором фигурирует тогдашний адвокат Стуса, а сегодня — украинский политик Виктор Медведчук.

Приближенные к съемкам люди озвучивают разные версии исчезновения сцены, одна из них — ее вырезали якобы после телефонного звонка из администрации Медведчука.

Премьер-министр Владимир Гройсман в субботу поручил минкульту и Госкино «разобраться и сделать все возможное, чтобы в ленте история [. ] Василия Стуса была рассказана честно, правдиво, полностью и без искажений».

BBC News Украина собрала позиции всех участников скандала и попыталась разобраться, почему из киноленты исключили сцену суда.

Медведчук и Стус

В биографии Виктора Медведчука — украинского политика, председателя объединения «Украинский выбор», которого еще со времен президентства Леонида Кучмы называют «серым кардиналом» украинской политики и «кумом Владимира Путина» — есть менее известная широкой публике страница биографии.

Читайте так же:  Органы опеки г мытищи

Выпускник юридического факультета Киевского государственного университета имени Тараса Шевченко, Виктор Медведчук в конце 1970-х — начале 1980-х годов был назначен государством адвокатом на процессах против украинских поэтов Василия Стуса и Юрия Литвина.

Причем Василий Стус, по некоторым свидетельствам, от адвоката Медведчука отказался, а Юрий Литвин в своем последнем слове в качестве подсудимого говорил: «Пассивность моего адвоката Медведчука в защите обусловлена не его профессиональным профанством, а теми указаниями, которые он получил сверху, и подчинённостью: он не смеет раскрывать механизм осуществлённой против меня провокации».

Диссидент Евгений Сверстюк также вспоминал: «Когда Стус встретился с назначенным ему адвокатом, то сразу почувствовал, что Медведчук является человеком комсомольско-агрессивного типа, он его не защищает, не хочет его понимать и, собственно, не интересуется его делом».

Василию Стусу было предъявлено обвинение в антисоветской агитации и пропаганде по ч. 2 статьи 62 Уголовного Кодекса УССР. В архивах сохранилась стенограмма заседания суда, в котором адвокат Виктор Медведчук говорит, что считает «квалификацию его (Василия Стуса. — Ред.) действий верной».

Медведчук би хотів це стерти з своєї біографії, бо уже десятиліттями йому згадують його «Кваліфікацію його дій.

End of Facebook post by Mariana

Василия Стуса приговорили к 10 годам принудительных работ и 5 годам ссылки.

Виктор Медведчук позже заявлял, что не собирается «оправдываться по этому вопросу», и настаивал, что специальная комиссия по адвокатской этике проверила его работу в качестве адвоката Василия Стуса.

«Если кто-то думает, что я мог бы спасти Василия Стуса, то он либо лжец, либо никогда не жил в Советском Союзе и не знает, что это такое. Решение по таким делам принималось не в суде, а в партийных инстанциях и КГБ. Суд лишь официально утверждал объявленный приговор», — сказал политик.

Почему убрали сцену суда?

Версий, почему в ленте о Василии Стусе, которую снимает Госкино, не будет сцены суда, по меньшей мере три.

Согласно одной из них, сцену убрали по просьбе Виктора Медведчука.

Согласно второй — по просьбе семьи Василия Стуса.

Третья версия — сцену вырезали, чтобы сохранить хронометраж фильма. Причем все три версии озвучивают разные участники съемочного процесса.

Съемки ленты «Стус» завершились еще в июле. А о том, что сцены с Виктором Медведчуком в ней не будет, было известно еще в мае — по крайней мере об этом 1 мая в эфире телеканала «Эспрессо» говорила арт-обозреватель Лена Чиченина.

Однако скандал с «исчезновением» сцены суда разгорелся только сейчас — после того как об этом в Facebook рассказал актер и ведущий канала «UA:Первый» Геннадий Попенко, исполнивший в фильме одну из ролей.

Спробую по суті, так, щоб без зайвих емоцій. Проходячи кастинг на фільм «Стус», я читав сценарій до фільма. У ньому БУЛА.

End of Facebook post by Gennadii

По его словам, сцену суда «убрали из съемочного графика, никого не предупредив».

«Даже такого персонажа, как Медведчук, в фильме уже нет. Однако кастинг на него был, актер был найден, и он готовился к съемкам», — написал он.

Актер предположил, ссылаясь на членов съемочной команды, что сцену убрали, потому что «продюсерам позвонили из администрации Медведчука».

Однако продюсер фильма Артем Денисов в комментарии «УП.Життя» опроверг информацию о том, что сцену суда вырезали после «звонка от Медведчука».

По словам продюсера, сцену действительно пришлось вырезать, но по другим причинам — из-за хронометража.

«Да, удалили действительно, но не только эту сцену, но и некоторые другие. Прежде всего, потому что сценарий изначально предусматривал почти 180 минут», — заявил он.

В то же время источник, близкий к съемочному процессу, в комментарии BBC News Украина утверждает, что «сцену решили вычеркнуть, чтобы избежать конфликта», однако данных о том, что это произошло именно по требованию Виктора Медведчука, у него нет.

Режиссер ленты Роман Бровко в комментарии ТСН заявил, что сцену с судом убрали по просьбе сына Василия Стуса — Дмитрия, с которым консультировалась съемочная команда: «Для семьи Стуса есть две болезненные темы — суда и отношений с диссиденткой Аллой Горской. Обеих тем Дмитрий Стус попросил нас не касаться».

Сам Дмитрий Стус тому же ТСН заявил, что ни о чем съемочную группу не просил.

Флешмоб и реакция соцсетей

Скандал с вырезанной сценой взбудоражил соцсети.

Многие не верят, что сцену в суде вырезали из-за хронометража.

«Мне сказали, что сократили, так как слишком длинный был сценарий! А что на этапе написания это было непонятно? На этапе сдачи в Госкино? На питчинге?» — возмущается кинокритик Ярослав Пидгора-Гвяздовский.

Возмущенные сообщениями об удалении сцены с адвокатом Медведчуком пользователи Facebook инициировали флешмоб #МедведчукМиНеЗабули. Некоторые из них требуют, чтобы в ленту вернули вырезанную сцену, в Facebook даже появился тэг #фільмПроСтусаБезЦензури.

#МедведчукМиНеЗабули У Медведчука не так багато больових точок. Але одна з них, точно – Василь Стус, «адвокатом» якого.

End of Facebook post by Roman

На защиту авторов фильма стал директор Центра Довженко Иван Козленко.

«О том, что это художественное кино, в котором конкретная биография только взята за основу, говорить как-то некошерно. Что режиссер имеет право решать, исходя из драматургических задач сценария, какие сцены из биографии экранизировать, а какие нет, и далеко не всегда выбор сцен свидетельствует о (само)цензуре — тоже», — написал он, поддав критике «низовой запрос» на «патриотическое кино» и призывы к «общественному осуждению Медведчука методами кино».

Это уже не первый за минувшую неделю медиа-скандал, в котором фигурирует Виктор Медведчук. Несколько дней назад медиапространство возмутила перспектива участия в шоу «Танцы со звездами» Оксаны Марченко, телеведущей и жены Медведчука.

Следите за нашими новостями в Twitter и Telegram

Адвокат стуса медведчук

АДВОКАТ ВАСИЛЯ СТУСА

Коли злочинцями стають літератори —
це дуже небезпечно для суспільства.

Суспільство має знати своїх
героїв і своїх відступників.

Євген Сверстюк 2

Нехай демократія має совість і вибирає
між Стусом і Медведчуком.

Мойсей Фішбейн 3

Від 1978 року Віктор Медведчук працював адвокатом Київської міської колегії адвокатів.

У своїх передвиборчих агітках Медведчук неодноразово пише, що протягом 1978-1989 років він займався „правозахисною діяльністю». Такий термін у необізнаних може викликати асоціацію із правозахисниками Української гельсинської групи та іншими відомими борцями за права людини і незалежність України Л.Лук’яненком, М.Горинем, В.Чорноволом, С.Хмарою, Є.Сверстюком, В.Стусом та іншими. Однак це може здатися лише на перший погляд — до такої діяльності і до таких особистостей Віктор Медведчук не має жодного стосунку, окрім хіба що Юрія Литвина і Василя Стуса.

Василя Стуса справедливо називають найбільшим духовним поетом України XX століття. Він обрав собі дорогу добра, честі і справедливості. Він був абсолютно безкомпромісний, через те зазнавав постійних переслідувань з боку радянського режиму. Вперше поета засуджено у 1972 році на 8 років ув’язнення. Нетривале перебування на волі завершилося новим арештом і судом. Саме на другому суді зійшлися шляхи Василя Стуса і Віктора Медведчука.

Арештували В.Стуса 14 травня 1980 року за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди. Ці „злочини» полягали у написанні віршів та листів до академіка Андрія Сахарова, Левка Лук’яненка, генерала Петра Григоренка, до київських друзів, а також заяви в прокуратуру з приводу репресій проти українського правозахисника Миколи Горбаля.

На попередньому слідстві Василь Стус відмовився давати будь-які покази.

29 вересня Київський міський суд під головуванням П.І.Фещенка розпочав розгляд справи члена Української гельсинської групи Василя Стуса. Обвинувачем виступав прокурор Аржанов. Суд проходив за зачиненими дверима. Звичайно, що суспільна атмосфера у ці часи була страшною. Недаремно ж президент США Рональд Рейган назвав тодішній Радянський Союз „імперією зла». На цьому процесі багато хто засвітився й увійшов в історію, адже судили генія і героя, поета, який став символом незламного духу і непідкупної совісті, Василя Стуса. Серед них — молодий адвокат Київської колегії адвокатів Віктор Медведчук, який вже мав досвід участі у політичних процесах — до цього він захищав Юрія Литвина.

Не зайвим буде нагадати, що у радянські часи слідство проти творчої інтелігенції, звинувачуваної у підривній антирадянській діяльності, вело винятково КДБ. Під контролем цієї горезвісної структури проходило і слідство, і судові процеси, які, як правило, були закритими. Самостійний вибір підсудним захисника був ніби нормою, але допуск до політичних справ мали адвокати з числа надійних і перевірених.

Відомий письменник, правозахисник, громадський діяч і друг Василя Стуса Євген Сверстюк згадує: „Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою. І Василь Стус відмовився від цього адвоката». 4 Про це свідчить і дружина Василя Стуса Валентина. Але адвокат не відмовився від дорученого йому підопічного — нехтуючи професійною етикою і честю, Віктор Медведчук взявся „захищати» поета, незважаючи на висловлену недовіру, справедливі протести і рішучі заперечення.

Як свідчить „Хроника текущих событий», відомий правозахисний журнал, що видавався „Самвидавом» у Москві, „адвокат (В.Медведчук. — Д.Ч.) в своїй промові сказав, що всі злочини Стуса заслуговують покарання, але він просить звернути увагу на те, що Стус, працюючи в 1979-1980 рр. на підприємствах Києва, виконував норму, крім цього, він переніс тяжку операцію шлунка».

Впадає у вічі фраза захисника „Всі злочини Стуса заслуговують покарання». Тим самим адвокат не захищає, а навпаки — наперед звинувачує свого підзахисного; тобто він фактично виступає у ролі помічника прокурора. Хіба це припустиме для адвоката? Адже адвокат на те і є, щоб захищати навіть найостаннішого злочинця. А які ж злочини, що заслуговують, за словами В.Медведчука, „покарання», скоїв Василь Стус? Творив щирі і правдиві вірші, якими тепер пишається Україна, писав листи до академіка Андрія Сахарова — видатного вченого і правозахисника, совісті російського народу; Петра Григоренка — такої ж видатної постаті в усьому правозахисному русі радянських часів; став на захист несправедливо переслідуваного письменника Миколи Горбаля, якого вже в 1994 році було обрано народним депутатом України. Чи читав ці вірші і листи у 1980 році адвокат В.Медведчук? Якщо читав (адже не міг не читати матеріалів справи), то чому не став на захист поета, яким гордився б будь-який народ? До речі, у 1985 році міжнародні авторитети, зокрема Генріх Бель. висунули кандидатуру Василя Стуса на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури, однак смерть поета перешкодила цьому — Нобелівський комітет нагороджує лише живих. ІЩо злочинного юрист В.Медведчук побачив у листах Василя Стуса до А.Сахарова, Л.Лук’яненка, П.Григоренка? Який злочин В.Медведчук вгледів у листі в прокуратуру з вимогою притягнути до відповідальності осіб, винних у незаконному переслідуванні письменника Миколи Горбаля? І після цього всього можна твердити, що В.Медведчук займався правозахисною діяльністю? Фраза захисника про те, що В.Стус „виконував норму», виглядає як насмішка. Гордість України, замість того, щоб творити і примножувати її славу, змусили „виконувати норми» на одній із взуттєвих фабрик Києва, і то, на думку адвоката В.Медведчука, заслуговує на увагу суду! А чи не виглядає це на відвертий цинізм і глум над поетом?

На тлі явно не захисної функції В.Медведчука разючим контрастом виступають свідчення у справі Михайлини Коцюбинської і Світлани Кириченко — обидві мужньо стали на захист поета. Особливо громадянською і мужньою проявила себе С.Кириченко. На початку допиту вона звернулась до суду: „Прошу суд запитати у Василя Стуса, чи визнає він цей судовий процес законним?» На що Василь відповів: „Не визнаю!» — „У такому випадку і я відмовляюся брати участь у цьому процесі».

Читайте так же:  Как продлить патент в 2019

У відповідь на вимоги прокурора притягнути до кримінальної відповідальності за відмову від надання свідчень і на аналогічні погрози судді Світлана Кириченко відповіла: „Я буду давати покази на тому суді, де Василь Стус буде звинувачувати, а не сидіти на лаві підсудних».

Дві жінки у неправедному суді захищали не лише Василя Стуса — вони рятували честь України. Віктор Медведчук навіть не пробував цього робити — у нього були зовсім інші думки і завдання.

І ще один дуже цікавий штрих, який характеризує В.Медведчука з погляду моралі і професійної відповідальності. Як свідчить згадувана вище „Хроника текущих событий», пізно ввечері 30 вересня 1980 року Михайлина Коцюбинська, Світлана Кириченко і Валерія Андрієвська отримали повістки про виклик на 1 жовтня до суду в якості свідків. Жінки одразу ж зв’язалися з дружиною Василя Стуса Валентиною Попелюх, від якої дізналися, що їй нічого не відомо про суд. Отже, вже два дні (29 і 30 вересня) йшов суд, а адвокат В.Медведчук навіть не поінформував родичів, у тому числі дружину поета про це! Ось вам приклад честі, моралі і відповідальності. Про елементарну професійність, а тим більше про патріотизм краще не згадувати.

На судовому засіданні Василь Стус зробив заяву, що до нього застосовують фізичні тортури. Хоч як дивно, але ця заява не викликала жодної реакції у „правозахисника» В.Медведчука. Зате великий інтерес адвокат проявив до політичної характеристики В.Стусата його ставлення до націоналізму, про що він розпитував свідка Михайлину Коцюбинську.

Але і це ще не все. Василь Стус категорично відмовився співпрацювати із слідством і давати будь-які покази. Незважаючи на фізичні тортури, він не змінив своєї позиції і заявив, що виступить у суді лише із заключним словом. Про це знали всі, у тому числі й адвокат В.Медведчук.

1 жовтня після заслухання свідків із двогодинною промовою виступив прокурор Аржанов. Його змінив адвокат В.Медведчук, який в унісон прокурору повторив, що „всі злочини Стуса заслуговують покарання». Після цього судове засідання було перерване. Наступного дня (2 жовтня) засідання почалося відразу із зачитування вироку. Таким чином, Василя Стуса було незаконно позбавлено права на останнє слово. Незважаючи на протести В.Стуса, їх не підтримав адвокат В.Медведчук, що може свідчити про змову проти поета у стінах радянського суду.

Суд засудив В.Стуса до максимального покарання — 10 років таборів особливого режиму і 5 років вислання.

Закінчивши читати вирок, суддя без всякої паузи заявив: „Суд закінчений».

„Кати! Ви мені і останнього слова не дали сказати!» — вигукнув Василь Стус і процитував М.Лермонтова: „И вы не смоете всей вашей черной кровью поэта праведную кровь!» Не думаю, що він мав на увазі лише прокурора.

Як згадували друзі, Василь Стус виглядав дуже змучено, на лиці ні кровинки, блідий. На побаченні після суду сказав дружині, що такого терміну він не витримає. Тоді поетові було 42 роки.

4 вересня 1985 року в тюремному карцері табору особливого режиму ВС-389/36 села Кучино Чусовського району Пермської області радянських таборів для політв’язнів перестало битися серце великого сина України Василя Стуса.

Кати, які відправили поета на загибель, ніколи не зможуть змити із себе довічної ганьби і презирства за це нечуване злодіяння.

Як вважає відомий правозахисник, письменник, народний депутат України тринадцятого скликання Микола Горбаль, завданням адвоката на судовому процесі над Василем Стусом „було сприяти розправі, з чим він, я вважаю, блискуче впорався». 5

Таким чином, ми бачимо, що Віктор Володимирович Медведчук відіграв ганебну роль у судовій розправі над великим українським поетом XX століття Василем Стусом. Будучи адвокатом, він не захищав свого підзахисного, так як це мала б робити професійна, відповідальна і чесна людина. Через те міра покарання поету навіть задля видимості не була пом’якшена — В.Стус отримав максимально можливий термін. У цьому, безумовно, є заслуга й „правозахисника» В.Медведчука.

Судовий процес над Василем Стусом був далеко не випадковий у службовій кар’єрі В.Медведчука. Він „успішно» виступав у якості адвоката іншого політв’язня радянських часів Юрія Литвина, і той теж отримав від „правосуддя» найбільший термін покарання за антирадянську діяльність, яка полягала у писанні правдивих статей. І теж, як і В.Стус, загинув у цьому ж таборі ВС-389/36.

Випадки із Василем Стусом і Юрієм Литвином незаперечне свідчать про те, що в часи своєї молодості Віктор Медведчук користувався великою довірою КДБ і мав допуск до політичних процесів по переслідуванню інакодумців або, як їх тоді називали, дисидентів. Будучи приставленим адвокатом до підсудних за тоді надуманими, а тепер смішними звинуваченнями, він навіть не намагався встановити справедливість або хоча б зменшити міру покарання своєму підзахисному. Тобто В.Медведчук виконував те, що йому доручили.

Нагадаю, що тоді не всі мовчки споглядали тодішнє радянське беззаконня, на боці якого стояли горе-прокурори, не кращі за них судді й адвокати. У згаданому номері 58 „Хроники текущих событий» наводиться лист Андрія Сахарова від 19 жовтня 1980 року на захист Василя Стуса. Це справді лист великого гуманіста, який викривав юридичну недолугість звинувачень, тобто А.Сахаров робив те, що мав би робити адвокат. Ось цей лист:

„В защиту Василия Стуса.

1980 год ознаменовался в нашей стране многими несправедливыми приговорами и преследованиями правозащитников. Но даже на этом трагическом фоне приговор украинскому поэту Василю Стусу выделяется своей бесчеловечностью.

. Юридическая машина сработала по своим нечеловеческим законам и обрекла человека еще на 15 лет страданий.

Так жизнь человека ломается без остатка — как расплата за элементарную порядочность и нонконформизм, за верность своим убеждениям, своему „я». Приговор Стусу — позор советской репрессивной системы.

Я призываю коллег Василя Стуса — поэтов и писателей во всем мире, своих коллег-ученых, „Международную амнистию», всех, кому дороги человеческое достоинство и справедливость, выступить в защиту Стуса. Особо я обращаюсь к участникам мадридского совещания. Приговор Стусу должен быть отменен, как и приговоры всем участникам ненасильственного правозащитного движения». 6

Чи не вперше увагу до ролі Віктора Медведчука у долі Василя Стуса привернув відомий письменник і громадський діяч, колишній політв’язень радянських таборів Євген Сверстюк. Безумовно, що однією із причин оприлюднення фактів з темного минулого В.Медведчука було намагання останнього обійняти найвищу посаду в нашій державі. Але не тільки.

Прихильники В.Медведчука схильні розцінювати розвінчування свого протеже, як зведення порахунків. Подібну думку висловив і сам Віктор Володимирович та наголосив, що це події двадцятирічної давності. Але хіба можна застосовувати строк давності до загибелі видатної людини? Адже судилище над Василем Стусом, у якому активну участь взяв адвокат В.Медведчук, було визначальним у трагічній долі поета. Невже це можна забути і простити? Щодо звинувачень у зведенні з В.Медведчуком порахунків, то Євген Сверстюк заявив: „Хіба може йти мова про якесь зведення рахунків? Суспільство має знати всі ці речі і на них вчитися. Я б міг зрозуміти, якби людина, яка вчинила те, що вчинив Віктор Медведчук, влаштувалася десь сторожем і намагалася втекти від світу зі своїм тяжким минулим. Це інша справа. Але коли ця людина — права рука президента, коли вона претендує на пост президента України, то це означає, що така людина проповідує логіку і мораль антистусівську, вона хоче утвердитися такою, якою вона була і є. І тому треба, щоб люди знали всю правду. Суспільство має знати своїх героїв і своїх відступників». 7 А відомий єврейський поет і прозаїк Мойсей Фішбейн сказав ще чіткіше: „Нехай демократія має совість і вибирає між Стусом і Медведчуком». 8

Відповідальність у суспільстві починається із сумлінної і якісної роботи хлібороба, слюсаря, інженера, журналіста, юриста. Кожен мусить виконувати свою справу бездоганно, інакше він готує людям прикрощі, біду, аварію чи катастрофу. Це стосується також і адвоката, який бере на себе обов’язок захисту і дає собі раду або не дає собі ради з цим обов’язком. Якщо адвокат взявся за справу — він повинен за неї відповідати. До нього такі ж вимоги, як і до столяра, який взявся робити двері — він повинен бути фахівцем.

Безумовно, що прийняття законного і справедливого рішення по кримінальній справі Василя Стуса великою мірою залежало від професійності, принциповості, щирості і навіть мужності адвоката. Однак цих якостей Віктор Медведчук не проявив. Більше того — він не захищав правду і справедливість, тобто не виконував найперший обов’язок юриста. Він був не правозахисником, а надійним гвинтиком тодішньої репресивної кадебістської системи і виконував відведену йому роль сумлінно та запопадливо.

Шановний читачу, уяви собі ситуацію: на уроці літератури вчителька розповідає про визначного українського поета Василя Стуса, про його життя, творчість та правозахисну діяльність. 9 Безумовно, Василь був совістю українського народу; його незламність, безкомпромісність та жертовна відданість Батьківщині гідні наслідування у віках. І ось встає один з учнів і каже: „А чи відомо Вам, що наш теперішній Президент України Віктор Медведчук має безпосередній стосунок до судової розправи над поетом Василем Стусом?»

Що робити у цій ситуації? Миритися з черговим непотребом на найвищій державній посаді і знову забороняти Василя Стуса?

[1] Цитується за: Вадим Рибчак-Дунаєвський. „Дух, що тіло рве. » // Літературна Україна. — 2001. — 26 липня.

[2] Сверстюк Євген. Одвічний сценарій // Українське слово. — 2000. — 26 травня.

[3] Мойсей Фішбейн, поет і прозаїк, лауреат премії імені Василя Стуса. Цитується за виданням: „Наша віра». — 2000. — №9.

[4] Сверстюк Євген. Одвічний сценарій // Українське слово. — 2000. — 26 травня.

[5] Інформбюлетень. — Кременчук. — 2000. — 4.37. — с.5.

[6] „Хроника текущих событий». — №58. — Москва: Самиздат. -1980. — С.74-78.

[7] Сверстюк Є. Одвічний сценарій // Українське слово. — 2000. — 28 травня.

[8] Наша віра. — 2000. — №9.

[9] Творчість Василя Стуса включена в шкільну програму з української літератури.